Подорож із Тоніно Гуерра

До дня народження великого митця у березні 2016 року відділ мистецтв бібліотеки презентував велику художню експозицію «Подорож з Тоніно Гуерра», де було представлено авторські проекти Т. Гуерра, фотографії Ю. Роста, сценографія В. Карашевського до вистави за віршами Т. Гуерра, кераміка Карли Лега за ескізами Т. Гуерра і дві посвяти Т. Гуерра – Аліни Гріненко «Містерія танцю» і Максима Ляшева «Сонцестояння». На відкритті виставки гості бібліотеки переглянули виставу Юрія Любимова «Мед», створену за поемою Тоніно Гуерра. Про цю виставу розповів завідувач відділу, театрознавець Леонід Криворучко. Своїми роздумами про творчість Т. Гуерра поділилися художники Максим Ляшев та Аліна Гриненко, член-кореспондент НАН України, професор В. П. Шелест.

 

Тоніно Гуерра (Tonino Guerra, справжнє ім'я Antonio)  - відомий італійський кінодраматург, поет, прозаїк, художник. Народився 16 березня 1920 року в невеликому італійському містечку Сантарканджело-ді-Романья в північній Італії. Тоніно - творчий псевдонім, яким він підписував книги, вірші, сценарії та живописні роботи. Малювати Гуерра почав у ранньому дитинстві і вже підлітком став заробляти на хліб, підробляючи оформлювачем  газет і журналів.

У 1943 році під час Другої світової війни (1939-1945) був депортований німцями зі свого містечка в концентраційний табір у Тройсдорфі. У полоні він почав писати вірші.

У 1946 році Гуерра закінчив педагогічний факультет Університету Урбіно.

У роки навчання в університеті активно займався літературною діяльністю. У 1946 році вийшла перша книга його віршів «I scarabocc» ("Карлючки"). У 1952 році його книга «La storia di Fortunato» ("Історія Фортунато") була опублікована в серії "Символи" у видавництві "Ейнауді".

Після переїзду в Рим Гуерра повністю присвятив себе літературній діяльності. У 1956 році він написав спільно з Еліо Петрі свій перший сценарій "Люди і вовки", поставлений режисером Джузеппе Де Сантісом. Після виходу в 1960 році картини Мікеладжело Антоніоні "Пригода", знятої за його сценарієм, Гуерра став одним з найбільш затребуваних італійських сценаристів.

Він написав сценарії більш ніж 100 фільмів. Гуерра співпрацював з Мікеланджело Антоніоні, Федеріко Фелліні, Франческо Розі, Джузеппе Де Сантісом, Вітторіо Де Сікой, Маріо Болоньіні, Даміано Даміані, Маріо Монічеллі, братами Тавіані та іншими знаменитими режисерами.

Для Мікеланджело Антоніоні Тоніно написав сценарії до фільмів "Пригода" (Adventure, 1960), "Ніч" (Notte, 1960), "Затемнення" (Eclipse, 1961), "Червона Пустеля" (Red Desert, 1964), "Забриски-Пойнт" (Zabriskie Point, 1970), "Таємниця Обервальда" (Mistero di Oberwald, 1981), "Ідентифікація жінки" (Identificazione di una donna, 1982), "За хмарами" (Beyond the Clouds, 1995). Разом зі своїм близьким другом і земляком Федеріко Фелліні Тоніно Гуерра придумав п'єсу "Амаркорд",  що  пізніше перетворилася в знаменитий фільм (Amarcord, 1973).

У наступні роки вийшли в світ "І корабель пливе" (And the Ship Sails On, 1983), "Джинджер і Фред" (Ginger and Fred, 1986).

Тоніно Гуерра написав сценарії документального фільму "Час подорожі" (Voyage in Time, 1982) і художнього фільму "Ностальгія" (Nostalghia, 1983) для режисера Андрія Тарковського.

За прозоюТоніно Гуерра режисер Володимир Наумов зняв фільми "Біле свято" (1994), "Годинник без стрілок" (2001) і "Джоконда на асфальті" (2007).

Серед останніх кіноробіт Гуерра - картини режисера Тео Ангелопулоса "Трилогія: Плаче луг" (Weeping Meadow, 2004) і "Пил часу" (The Dust of Time, 2008), комедія Керка Джоунса "У них все добре" (Everybody's Fine, 2009) .

Гуерра також співпрацював з відомим російським мультиплікатором Андрієм Хржановським. Їх перший спільний проект - фільм "Лев з сивою бородою» (1995) - мав величезний успіх у західних глядачів і критики, зібрав безліч фестивальних премій. Співпраця продовжилася у фільмі за малюнками Федеріко Фелліні "Довга подорож" (1997) і стрічці "Колискова для Цвіркуна" (1999), присвяченій 200-річному ювілею Олександра Пушкіна.

Тоніно Гуерра - автор романів, п'єс, поетичних збірок, казок. Його твори перекладені багатьма європейськими мовами.

Як художник Гуерра писав картини, графічні роботи. За його ескізами були створені кольорові літографії, друк на текстилі, кераміка і предмети інтер'єру, а також архітектурні проекти площ, фонтанів, садів і скульптур, що прикрашають вулиці сучасної Італії.

Виставки його художніх робіт проходили в багатьох музеях світу і виставкових залах.

Гуерра на власні кошти реставрував старовинні церкви, однією з останніх була капела "Мадонни Сніжного Поля".

Помер Тоніно Гуерра 21 березня 2012 року в своєму будинку в місті Сантарканджело в Італії.

Тоніно Гуерра був володарем багатьох міжнародних нагород в галузі кінематографу, серед яких премії Канського міжнародного кінофестивалю (1984), Венеціанського кінофестивалю (1994), Московського міжнародного кінофестивалю (1995), італійський "Золотий глобус" (1997) і "Давид ді Донателло" (1981 , 1984, 1985, 2010).

Він тричі номінувався на премію "Оскар" за сценарій до фільмів "Казанова" (1966), "Фотозбільшення" (1967), "Амаркорд" (1976).

Сценарист був кавалером Великого Хреста ордена "За заслуги перед Італійською республікою" (2002) і великим офіцером ордена "За заслуги перед Італійською республікою" (1995).

Уперше дні знайомства з творчістю Тоніно Гуерра пройшили в  Україні восени 2013 року.