Качан Анатолій

Качан Анатолій Леонтійович — український дитячий письменник, культурний діяч. Народився 16 січня 1942 року в селі Гур'ївка Новоодеського району Миколаївської області.
Дитячі роки Анатолія минули в селі Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області.
Середню освіту здобув у с. Засілля Жовтневого району Миколаївської області.
1960–1965 — навчався на факультеті української філології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
Після закінчення університету вчителював у придунайському містечку Вилкове, був військовослужбовцем у Криму, кореспондентом молодіжної газети, редактором видавництва «Маяк» в Одесі.
З 1971 року живе в Києві.
Протягом тривалого часу очолював літературні відділи у дитячих журналах «Піонерія» (тепер «Однокласник»), «Барвінок», «Соняшник», республіканське літературне об'єднання школярів «Первоцвіт», а в газеті «Вечірній Київ» вів сторінку творчого саморозвитку дітей «Кораблик», яка згодом переросла в самостійне видання «Я Сам//Сама».
Працював на державній службі в Міністерстві інформації України та Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 2004 року — голова творчого об'єднання дитячих письменників Київської організації НСПУ.
Друкуватися почав у студентські роки — з 1962 року.
Член Національної Спілки письменників України з 1979 року.
У переліку творчих здобутків письменника — 15 книжок для дітей та юнацтва, добірки поезій, що увійшли до шкільних підручників і посібників, хрестоматій та антологій української дитячої літератури, численні публікації в зарубіжних виданнях, пісні, написані у співавторстві з відомими українськими композиторами, статті та інтерв'ю з проблем дитячої літератури.

Основні твори:
    Акацій білий цвіт: поезії // Однокласник. — 2002. — № 2. — С.10—11.
    Берегові вогні: вірші. — К.: Веселка, 1979. — 24 с.: ілюстр.
    Вірші // Рад. Прибужжя. — 1995. — 22 лип.
    Ворота міста: вірші: — К.: Веселка, 1977. — 16 с.: ілюстр.
    Гей, хто в світі, озовися: поезії // Дукля. — 2001. — № 5 — 6. — С. 56 — 59.
    Джерельце: вірші: — К.: Веселка, 1975. — 20 с.: ілюстр.
    До синього моря хмарина пливе: вірші. — Одеса: Маяк, 2001. — 128 с.: ілюстр.
    До синього моря; Насуваються холоди; Ліниві вареники; Походеньки ли-са; За двома зайцями // Література рідного краю: посібник-хрестоматія / уклад. Н. М. Огренич. — Миколаїв, 2003. — С. 168–171. — (Письменники Миколаївщи-ни).
    Живу я біля моря: вірші. — Одеса: Маяк, 1992. — 32с.: ілюстр.
    Журавель щипав щавель: фразеологізми у віршах. — К., Веселка, 2002. — 16с.: ілюстр.
    З нових поезій: вірші // Радянське Прибужжя. — 2000. — 19 серп.
    Зелений промінь: вірші. — К.: Веселка, 1983. — 32с.: ілюстр.
    Ліниві вареники: вірші — безконечники. — К. , Веселка, 2002. — 16 с.: ілюстр.
    По дорозі їхав віз: гра зі словами — двійниками. — К. , Веселка, 2002. — 16 с.: ілюстр.
    Поезія // Однокласник. — 2007. — № 1. — С. 21.
    Поезія // Українська культура. — 2008. — N12. — C. 19.
    Прощання з літом: вірші. — К.: Веселка, 1991. — 54с.: ілюстр.
    Світанок року: вірші. — К.: Веселка, 1986. — 32 с.: ілюстр.
    Таємниця старого маяка: [поезії] //Рідне Прибужжя. — 2008. — № 15(9лют.). — С.4.
    Хвиля хвилю доганяє: [поезії: Варварівський міст, Таємниця старого ма-яка, Білі ночі в Одесі, Козацький степ] //Літературна Україна. — 2008. — 17трав.- C. 4
    Чари ворожбита: [збірка поезій]. — К.: Початкова школа, 2005. — 192 с.: ілюстр.

Нагороди:
    Заслужений працівник культури України (2001);
    Відмінник освіти України (1988);
    Медаль ім. А. С. Макаренка (1988);
    Медаль «Будівничий України» (2002);
    Орден «За розбудову України» ім. М. Грушевського (2008);
    Літературна премія імені Миколи Трублаїні (1982);
    Літературна премія імені Лесі Українки (2002);
    Літературна премія "Звук павутинки" імені Віктора Близнеця (2004);
    Літературна премія імені Бориса Нечерди (2006);
    Літературно-мистецька премія «Київ» імені Євгена Плужника" (2009).

Захід із участю Анатолія Качана відбувся 06 грудня 2017 року.